Вибираємо твердопаливні котли

Там, де немає газопроводу, для обігріву приміщень використовують твердопаливні котли. Також такі котли можна застосовувати в якості запасу, на випадок виходу з ладу основних газових котлів. Для цього різновиду котлів у вигляді палива виступають дрова, торф, вугілля і т. д. Частіше інших зустрічаються котли на вугіллі, дровах. Недоліком таких котлів є необхідність постійного контролю і втручання людини, так як вимагають поповнення палива. Існує складність у підтриманні температури на одному рівні.

Виробники постійно упроваджують у свої котли новітні розробки, підвищуючи цим надійність, ефективність, безпеку використання і спрощуючи управління процесом. Для підвищення корисної дії від згоряння, застосовують пальники нового покоління, які забезпечують більш ефективне згорання палива. Нові технології допомагають звести до мінімуму втрати тепла і максимальну кількість тепла безпосередньо теплоносія. У деяких моделей встановлена система, що захищає від перегріву.

Для того, щоб можна було обійтися без людської участі, були винайдені автоматизовані топкові апарати, або АТА. Принцип дії досить простий: при згорянні палива, його кількість поповнюється із спеціального відділу. Недоліком є те, що паливо обов'язково повинно бути малого розміру. Апарат складається з котла, пальника, механізму подачі палива і вентильованого пристрою для повного вигорання пального. Такий апарат може працювати самостійно близько двох діб.

Більш прогресивним типом твердопаливних котлів можна вважати піролізні. Вони залежні від електрики і відрізняються більшою вартістю. Мають і ряд переваг: тотальне згоряння палива, можливість порівняно точно регулювати потужність, гази що викидаються  практично без токсичних часток, максимальна корисна робота котла (ККД не менше 85% ), робота може управлятися звичайним пультом у віддаленості від котла.

Схема роботи досить проста: у бункері знаходяться жар, в цей шар вентилятором нагнітається повітря. Утворений горючий газ потрапляє в керамічну форсунку, де змішується з додатково поданим повітрям. Така горюча суміш, проходячи далі, потрапляє в камеру згоряння, де стикається з каталізатором, в слідстві чого спалахує і згорає разом з сажею і важкими сполуками.

Для розпалювання котлів використовують або безпосередньо відкрите полум'я,  або електрику. Паливом таких котлів можуть бути дрова, брикети, тріски, стружка, торф. Але при вологості речовини понад 20%, може утворюватися кіптява, дьоготь і конденсат, що є наслідком зниження теплопровідності газу.

Ще одна група котлів, на яку варто звернути увагу, це багатопаливні універсальні котли. Характеризуються вони тим, що для роботи вони можуть використовувати не тільки тверде паливо, але й електрику або рідке паливо. Вони дозволяють вільно переходити з одного виду палива на інший. Застосовуються, коли немає регулярного та безперебійного надходження одного виду пального. Між собою розділяються на однокамерні і двокамерні.

Багатопаливні котли, також, поділяють на одно - і двоконтурні. Двоконтурні, на відміну від одноконтурних, крім забезпечення тепла, можуть використовуватися для отримання гарячої води.

Більшість котлів однотопочного типу. Виготовляються вони з чавуну або сталі. Чавунні котли відрізняються своєю громіздкістю, відсутністю теплообмінника і частим виходом з ладу.

Сталеві ж відрізняються швидкістю виходу в потрібний режим. Є можливість організації додаткового контуру для забезпечення гарячою водою. Для однотопочних котлів перехід на інший вид палива - дуже проблематична ситуація, вирішення якої, найчастіше, вимагає втручання фахівців.
Двохтопочні котли оснащені двома окремими камерами, кожна з яких має свою специфічну конструкцію і налаштована на заводі. Вони оснащені різноманітною електронікою. Всі котли даного типу можуть розміщувати другий контур